КУ 2026 Ужгород. Дарія Миронюк: «Перемога в такій боротьбі, особливо на пріоритеті, навіть цінніша»

25-річна киянка утретє поспіль виграла Кубок України в особистій першості з фехтування на рапірах. У фіналі в Ужгороді вона здолала Ольгу Сопіт на пріоритеті, а після поєдинку розповіла пресслужбі ФФУ про особливі емоції від такої перемоги, травму, яка, на щастя, не завадила їй завершити турнір із золотом, а також щільний змагальний графік на початку сезону.

🔹Третій рік поспіль золото, можливо варто вже перейменовувати Кубок України на Кубок Миронюк?

«Ні, гадаю, до перейменування ще трішки не дотягує. Вже є Ліга Миронюка, тож Кубок, напевно, перейменовувати не треба».

🔹Порівняйте, будь ласка, перші дві перемоги, здобуті в рідних стінах, з цьогорічною — в Ужгороді.

«Звісно, здобувати золото у рідному залі набагато приємніше, але перемога — це перемога. І коли вона здобувається в такій боротьбі, як сьогодні у фіналі з Олею Сопіт на пріоритеті, це навіть цінніше, ніж перемога з великим розривом».

🔹Ви змусили всіх трохи похвилюватися на останній хвилині фіналу! Як часто під час боїв вам доводиться сідати на шпагат? І головне — чи все гаразд зараз?

«На жаль, на шпагат я сідаю дуже часто, тому що роблю дуже довгі випади й ноги роз'їжджаються. Трохи потягнула гомілкостоп, але ушкодження було не дуже серйозним, тому я змогла продовжити фехтувати. Зараз, гадаю, знадобиться трохи «холоду» — і вже за два тижні зможу фехтувати на Кубку світу в Пловдиві».

🔹Як оцінюєте початок сезону, в якому ви вже встигли здобути дві нагороди на Сателітах і виступити на Кубку світу в Такамацу?

«Насправді графік дуже щільний: три Сателіти поспіль, а потім ще й Кубок світу в Азії. Це дуже виснажує. До того ж я трохи прихворіла, тому сьогодні фехтувати було ще складніше. Але, дякувати Богу, можливо, це навіть зіграло мені на руку: я не поспішала й трохи довше готувала уколи».