КУ 2026 Ужгород. Влада Харькова: «Це лише початок, і далі буде тільки краще».
Для Влади Харькової Кубок України в Ужгороді став особливим не лише через золото. Рідне місто подарувало зустрічі з близькими та неймовірну підтримку дітей і батьків, які стежать за її виступами й беруть із неї приклад. Після річної паузи чемпіонка світу та Європи поступово повертає впевненість у власному фехтуванні. Третє золото Кубка України стало для неї важливим кроком у цьому процесі. У розмові з пресслужбою ФФУ шпажистка оцінила свою нинішню форму, розповіла, чому радіє конкуренції з боку молодих суперниць та поділилася враженнями від особливої атмосфери домашнього Кубка України.
🔹Це ваш перший титул після надуспішного сезону 2024/25, який ви завершили золотом на чемпіонату світу в Тбілісі та світової першості серед військовослужбовців CISM у Севільї. Чи встигли за час перерви призабути смак перемоги, чи таке не забувається?
«Смак перемоги, напевно, не забувається, але такі змагання повертають мені впевненість у власному фехтуванні. З часом дещо забувається відчуття того, на що ти спроможний. А такі перемоги й бої з сильними суперницями допомагають знову повірити у себе».
🔹На шляху до золота ви виграли два бої з перевагою в один укол: в 1/4 — в медалістки нещодавнього КC Анни Максименко, а у фіналі — у чинної чемпіонки Аліни Дмитрук. З ким із вихованок львівської школи було складніше?
«Складно сказати, з ким було важче, адже обидві фехтувальниці молоді, надзвичайно талановиті й працьовиті. Я дуже тішуся, що в нас таке круте покоління. Я могла б і не тішитись, бо це насправді мої конкурентки. Але тішуся, тому що розумію, що вони спонукають мене ставати кращою і я сподіваюсь, що спонукаю ставати кращими їх. Це здорова конкуренція, яка нам дуже потрібна. До того ж це мої teammates і я дуже сподіваюся, що разом ми зможемо показувати круті результати в команді.
З обома було складно, вони дуже різні за тактикою та стилем ведення бою. Можливо, з Анею було трішки важче — не тому, що Аліна слабша. Просто Аня фехтує на ручці, а це завжди складна дистанційна робота: потрібно багато рухатися, підбирати дистанцію, вичікувати. Аліна ж багато створює, і бій із нею був швидшим. З Анею доводилося бути обережнішою».
🔹Як загалом оцінюєте свою нинішню форму? Чи вдалося вже повернутися до тих кондицій, у яких ви були до паузи після перемоги на ЧС-2025?
«Можливо, за міжнародними результатами ще немає такого підтвердження моєї форми, але вона мені дуже подобається. Мені здається, що моє фехтування стало цікавішим, з’являється багато нових дій, які мені подобаються. Звісно, ще трапляються втрати концентрації, інколи невпевненість, технічні помилки й промахи, але їх стає дедалі менше. Я відчуваю, що моє фехтування швидко повертається і стає навіть кращим, ніж було. Тому я, насправді, дуже задоволена стартом сезону, дуже задоволена своїм фехтуванням після річної паузи. І мені здається, що це лише початок і далі буде тільки краще».
🔹Як відреагували, коли дізналися, що цьогоріч Кубок України проходитиме в Ужгороді? І чи правду кажуть, що рідні стіни допомагають?
«Я, звісно, дуже зраділа, що Кубок України відбудеться в Ужгороді. По-перше, це ще одна можливість побачити рідних, побути вдома. По-друге, звідси ми вирушаємо на наступні змагання, тож менше часу витрачаємо на дорогу й більше можемо відпочити.
І справді, рідні стіни допомагають. Цього року я відчула неймовірну підтримку. До мене підбігало багато дітей, просили автографи, ділилися своїми переживаннями та словами вдячності. Підходили батьки, розповідали, що стежать за моїми виступами й беруть із мене приклад. Це надихає, адже розумієш, що ти важлива для інших, що можеш допомагати й надихати нове покоління. Мені було дуже приємно, і ця підтримка справді допомогла мені у фехтуванні».
🔹Чи був в залі хтось із вашої родини чи друзів?
«Батьків, на жаль, не було, бо вони зараз не в Ужгороді. Але у мене була велика група підтримки з моїх близьких друзів. Моя кума була, вона цього року взагалі фотографує змагання. Мої подруги по фехтувальній доріжці, подруги з часів інтернату».
📸 Фото Аліни Рапинець